Червоний сплеск: Як Трамп здобув вражаючу перемогу на виборах.
Як Дональд Трамп зміг переконати американців у тому, що США йдуть у неправильному напрямку, і чому ставки Камали Гарріс на виборах не зіграли - читайте у колонці заступника головного редактора РБК-Україна Мілана Лєліча.
"Вражаюча перемога Трампа" — таке твердження може виглядати дещо перебільшеним. Хоча остаточні результати виборів у США ще не оголошені, вже видно, що в історії країни були численні випадки значно більшої переваги на виборах. Водночас Гарріс, незважаючи на поразку, продемонструвала досить гідний результат.
Проте, якщо зіставити реальні результати з тими, що були оголошені перед виборами, перемога Трампа виглядає дійсно переконливою. Усі серйозні соціологічні агентства без винятку запевняли громадськість у тому, що "перегони безпрецедентно рівні". Як медіа, так і різні політичні сили, від консервативних до ліволіберальних, готувалися до тривалої та виснажливої процедури підрахунку голосів, в якій вирішальними могли стати всього лише тисячі або десятки тисяч голосів. Проте, всього через кілька годин після закриття виборчих дільниць ситуація стала цілком зрозумілою.
Власне, успіх Трампа можна було пояснити двома ключовими чинниками, які активно обговорювалися за рік-півтора до виборів: економічна ситуація та міграційні питання. І зовсім не має значення, що в другій половині терміну Джо Байдена реальна економіка почала демонструвати позитивні зміни, а проблема нелегальної міграції стала менш вираженою.
Проте на виборах вирішальне значення мають не лише цифри та статистичні дані, а передусім емоції виборців. Трамп зумів майстерно працювати з цими емоціями під час своєї кампанії, невтомно підкреслюючи, що ситуація в країні є безнадійною та катастрофічною. Це йому вдалося перетворити на активність своїх прихильників та їхні голоси. Згідно з даними екзит-полу Edison Research, серед тих виборців, які вважали економіку найважливішою проблемою на виборах, 79% обрали Трампа.
Крім того, попри багаторічний досвід у політиці, у тому числі на вищій державній посаді, Трамп успішно зміг "продати" себе як "кандидата змін". Таке амплуа добре працює тоді, коли більшість населення незадоволена загальною ситуацією в країні - а переконати в цьому населення було другою частиною завдання. Яку Трамп успішно виконав - за даними екзит-полу, троє з чотирьох американців вважають, що США як країна рухаються в неправильному напрямку. З них 61% проголосував за Трампа.
Дональд Трамп разом із членами своєї сім'ї, партнерами та шанувальниками (зображення: Getty Images)
Проте вибори-2024 стали перемогою не лише для Дональда Трампа. Водночас це стало поразкою для Камали Гарріс, що є іншим аспектом цієї ситуації.
Завдання, яке спочатку постало перед Гарріс, виглядало надзвичайно важким. Раптово, без належної підготовки та яскравого політичного досвіду, увійти в президентську кампанію за три з половиною місяці до виборів, коли Демократична партія явно перебуває у спаді, було справжнім викликом. Перемога в таких умовах здавалася практично неможливою. Гарріс, хоча й докладала чимало зусиль, все ж не змогла здійснити це диво.
Власне, жодна з тактик її команди на цих виборах не принесла результату. По-перше, питання заборони абортів. Демократи сподівалися, що ця тема зможе активізувати жіночий електорат, зокрема тих жінок, які зазвичай не цікавляться політикою, які обурені втручанням держави у їх особисте життя. За даними екзит-полів, справді, 54% жінок в США проголосували за Гарріс. Однак, під час президентських виборів 2020 року, коли питання абортів не було настільки актуальним, Джо Байден зміг здобути більшу підтримку серед жінок, ніж Гарріс у цій кампанії.
Не дала ефекту і ставку на расову ідентичність кандидатки від демократів. Серед темношкірих виборців вона показала навіть гірший результат, ніж Байден чотири роки тому, як і серед латиноамериканців, яких Трамп частково зміг перетягнути на свій бік. Як виявилося, ставлення до питань економіки, незаконної міграції та тем на кшталт прав ЛГБТ-спільноти і для цих категорій виборців важливіше, ніж їхній колір шкіри чи походження.
Зазначені апеляції до статусу Трампа як офіційно засудженого злочинця не отримали суттєвого відгуку, адже виявилося, що це не викликає резонансу серед широкого загалу виборців. Аналогічно, прямі звинувачення у фашизмі щодо нього не справили враження, особливо враховуючи, що сам Трамп відбивав ці нападки у манері "сама фашистка".
Гарріс так і не змогла чітко визначити своє місце у свідомості виборців, не змогла пояснити, як їй вдається одночасно сприйматися як спадкоємиця позитивних досягнень президента Байдена та самостійний політик із власним поглядом на деякі питання. Більше того, сам Байден не завжди підтримував її кампанію, а в окремих випадках навіть створював їй додаткові труднощі.
Журналісти та аналітики часто використовують терміни на зразок "унікальний", "безпрецедентний", "вражаючий" для опису різноманітних виборчих кампаній та їхніх результатів. Однак у даному випадку це дійсно не буде перебільшенням. Кампанія, в якій один з кандидатів — Байден — не дійшов до дня голосування, а інший — Трамп — мав усі шанси не дожити до виборів, якби снайперська куля потрапила на кілька сантиметрів в інше місце, справді виглядає надзвичайною.
Ймовірно, таким буде майбутнє президентство Трампа. Особливо якщо республіканці окрім Білого дому та Сенату візьмуть під контроль ще й Палату представників, на що вони мають чудові шанси. Вже є підстави говорити про справжню "червону хвилю" - цей термін означає дуже успішний результат Республіканської партії США на виборах (відповідно, успіх демократів - це "синя хвиля").
У такому разі вся центральна влада в країні, законодавча, виконавча і навіть судова (адже Верховний суд США і так підконтрольний республіканцям) опиниться в руках однієї партії, якщо точніше, то однієї людини - Трампа. І при цьому не буде жодних особливих противаг, що у випадку з Трампом особливо небезпечно. Червона хвиля захльостує США, але її наслідки на собі незабаром зможуть відчути і Україна, і Близький Схід, і решта світу.
