"Крило-1" та "Перо": невідомий безпілотний літальний апарат СРСР мав потенційне застосування під час війни в Афганістані.
Щодо радянського комплексу інформації залишилося небагато свідчень. Хоча він був на озброєнні і вироблявся серійно, масового виробництва не було. Повних даних про його характеристики не існує.
В СРСР починаючи з 70-х років минулого століття функціонували два безпілотні системи: ВР-2 "Стриж" (БпЛА Ту-141) та армійський ВР-3 "Рейс" (Ту-143). Також велася розробка дивізійного комплексу "Крило-1" з безпілотником "Перо". Цю інформацію повідомляє портал Militarnyi.
Роботи над проектом "Крилом-1" почалися в Єкатеринбурзі науково-виробничим підприємством "Старт" у початку 80-х років. Водночас у Казані, в конструкторському бюро "Сокіл", створювали безпілотний літальний апарат "Перо". Цей компактний пристрій мав циліндричний фюзеляж завдовжки три метри, прямі крила з розмахом два метри і хвостове оперення у вигляді перевернутого Y. Двигуном апарату був турбореактивний МД-45, який забезпечував тягу в 45 кгс.
Стартова маса "Пера" -- 245 кг, швидкість -- 240-250 км/год, дальність польоту -- тільки 90 км. Радіус ведення розвідки не перевищував 40 км, а з огляду на те, що стартова позиція "Крила-1" не розташовувалася впритул до лінії фронту, глибина розвідки була не більше 30 км. Робоча висота польоту під час ведення розвідки -- від 100 до 1000 м.
БПЛА були запущені з пускової установки 801Н-20, змонтованої на шасі тягача МТ-ЛБу, що використовувався як платформа для трьох безпілотних літальних апаратів. Комплекс також включав технічні машини, базовані на шасі вантажівок ЗіЛ-131, які забезпечували необхідні функції підтримки.
Як і Ту-141 та Ту-143, безпілотний літальний апарат "Перо" не мав можливості управління під час польоту — він слідував заздалегідь визначеною програмою, пролетівши за маршрутом з двома або трьома контрольними точками.
Розвідувальне обладнання включало:
Можливо, що комплекти обладнання були змінними, і безпілотник під час польоту міг використовувати лише один із трьох доступних варіантів. Прямої інформації про це не наводиться, але враховуючи компактні розміри "Пера" та об’ємність радянської техніки, таке припущення виглядає цілком обґрунтованим, зазначається у статті.
З технічної точки зору, комплекс, який почав використовуватися з 1987 року (згідно з іншими джерелами – з 1982 року), мав 20-річне відставання. БПЛА не мав дистанційного керування. Крім того, не існувало можливості передачі розвідувальної інформації в режимі реального часу, як зазначає військовий історик Андрій Харук, професор кафедри гуманітарних наук Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Створення фотосхеми, що складалася з 40 зображень, потребувало близько 1,5-2 годин. Матеріали, отримані з обладнання "Крило ІК", були доступні для перегляду всього через 10-15 хвилин після приземлення. Навіть телеобладнання "Крило ТВ" могло забезпечити трансляцію лише з затримкою 6-8 хвилин, і тільки в режимі паузи. Тому не дивно, що безпілотник "Крило-1" не здобув популярності у широкому використанні.
На межі 80-90-х років XX століття дві ескадрильї 405-го окремого полку безпілотних літальних апаратів, розташованого в місті Таураге (Прибалтійський військовий округ, Литва), були оснащені комплексами "Крило-1". Третя ескадрилья використовувала системи "Рейс". У червні 1993 року полк перевели з Литви до В'язників у Володимирській області. Комплекси "Крило-1" залишалися на службі в Російській Федерації до 1998 року, після чого їх було законсервовано.
У середині нульових років знову спробували відродити безпілотні літальні апарати. Тоді був розроблений "Крило-2" на базі ударного БПЛА "Дань-БАРУК". Хоча його не прийняли на озброєння через обмежену дальність польоту, після 2015 року його адаптували для використання як повітряну мішень під назвою "Дань-М".
Нагадаємо, що 20 жовтня в Росії повідомили про масштабну атаку безпілотників, підрахувавши більше 100 дронів.
Також повідомлялося, що 20 жовтня стало відомо про загибель одного з найкращих операторів БПЛА, який ліквідував понад 500 окупантів.
