Тривожний розлад: що це таке і яким чином він впливає на наше щоденне життя.
Тривожний розлад здатен повністю захопити наше життя, і може здаватися, що вирішити цю проблему неможливо. Але це не так – його реально подолати та рухатися вперед, не озираючись назад.
Спеціально для каналу ЗДОРОВ'Я LIVE психіатр Євген Скрипник дав відповіді на найбільш розповсюджені запитання про тривожний розлад і розповів, як його можна подолати.
По-перше, важливо усвідомлювати, що тривога сама по собі не є негативним явищем. Це природний еволюційний механізм, що був закладений у нас тисячі років тому. Можна стверджувати, що ті, хто відчував тривогу в минулі епохи, мали більше шансів на виживання. Ті ж, хто не відчував тривоги, частіше зазнавали невдачі.
Невроз — це узагальнюючий термін, який має тривалу історію і описує зворотні зміни в психічному стані людини. Зазвичай невроз проявляється у формі тривоги. Проте, слід зазначити, що таке визначення не є точним, оскільки термін використовується для полегшення розуміння невротичних розладів. Тому можна стверджувати, що невроз є одним із проявів невротичного розладу.
Тривожний розлад є невротичним розладом, і ці терміни є синонімами. У класифікації розрізняють невротичні та соматоформні розлади. Тривожні розлади належать до групи невротичних.
Є люди, які можуть контролювати себе зовнішньо. Вони ніби залишаються спокійними, але внутрішньо постійно відчувають тривогу, прискорене серцебиття, можливі неприємні відчуття в ділянці шлунку. В інших людей весь їхній зовнішній вигляд може свідчити про тривожність. Це можна побачити в їхній манері говорити та поведінці.
Найхарактерніші зовнішні ознаки тривожного розладу:
Однією з реакцій також є постійне відчуття небезпеки. У людини виділяється адреналін (незалежно від того чи присутня насправді небезпека), вона це відчуває та в неї зʼявляється три перші реакції:
З огляду на це, реакція людей з тривожним розладом може суттєво варіюватися. Декому буде властивий сильний нервовий стан, в той час як інші можуть залишатися в режимі "замороження".
Існує чимало людей, які відчувають не лише тривогу, а й постійну втомленість, слабкість та сонливість. Вони часто вважають, що страждають від якогось захворювання, оскільки не можуть зрозуміти причини своїх симптомів. Це призводить до ще більшого занепокоєння. Відвідують лікарів, але часто не вдається виявити основну причину їхнього стану. Хоча це може здаватися банальним, у 90% випадків основною причиною є саме тривога та енергія, яку людина витрачає на неї. Таким чином, виникає замкнене коло.
За статистичними даними, жінки частіше страждають від тривожних розладів, і на це існує безліч можливих причин.
Жінки, які виховують дітей, піклуються не тільки про власні потреби, але й про потреби своїх малят. Соціальні чинники зазвичай мають значніший вплив на жінок. Додатково, постійні запитання на кшталт "Коли ж ти вже матимеш дітей?" або "Час вже народжувати, чи не так?" можуть стати тригером і однією з причин розвитку тривожних розладів.
Сам по собі, тривожний розлад -- не генетичне захворювання та не передається спадково. Але часто буває, що якщо у батьків, бабусь і дідусів були, наприклад, панічні атаки, їх також матиме й дитина. Тут, скоріш за все, велику роль відіграє саме поведінка тривожної мами, яку з часом починає наслідувати дитина.
Наприклад, коли мама постійно нагадує своїй дитині: "Одягни шапку, інакше захворієш", це може неусвідомлено формувати в дитини страхи, пов'язані з можливими наслідками. В результаті у малюка виникає думка: "Якщо я не надягну шапку, то обов'язково захворію". Це вже ознаки тривожності — думки про те, що будь-яке неправильне рішення може призвести до негативних наслідків. Схожим чином діють фрази на кшталт: "Коли переходиш дорогу, спершу подивись наліво, потім направо, і знову наліво, інакше автомобіль може тебе збити" або "Якщо ти сама гулятимеш ввечері, з тобою може статися щось погане".
На перший погляд це можуть бути звичайні застережливі висловлювання, але в них приховані складнощі. Коли наступного разу виникне схожа ситуація, а мами не буде поруч, дитина відчує занепокоєння. Це вже стане звичкою та реакцією на поведінку.
Різниця між тривогою та панічною атакою полягає у часових рамках. Панічна атака продовжується короткий проміжок часу: пʼять або десять хвилин, пів години, а можливо й дві години. Може навіть виникати "звірячий" страх смерті. Водночас генералізована тривога довша, можна сказати, постійна.
У випадку панічного розладу людина здатна вести звичайне життя: працювати, виконувати домашні обов'язки, але в певний момент у неї може статися панічна атака.
Коли мова йде про інтенсивність, панічна атака значно перевищує звичайну тривожність. У цьому випадку виникають страх смерті, боязнь втратити розум, а також побоювання щодо розвитку шизофренії тощо. У випадку тривожного розладу ці ж страхи також можуть бути присутніми, але їх прояви є менш вражаючими.
Дотримання гігієни сну є надзвичайно важливим аспектом при тривожному розладі. Якщо ви стикаєтеся з труднощами засинання через постійні тривожні думки, спробуйте встановити режим: лягайте спати та прокидайтеся в один і той самий час. Це може суттєво полегшити процес засинання.
За годину до сну варто уникати використання телефону. Замість цього, можна вийти на прогулянку або виконати кілька вправ на розтяжку м'язів.
Основне, що слід пам'ятати: якщо ви заснули о пʼятій ранку, не намагайтеся досипати. Вам потрібно піднятися у заздалегідь визначений час. З часом ваш організм адаптується, і ви почнете засинати раніше.
На завершення варто підкреслити важливість дотримання інформаційної гігієни. Слід уважно відбирати інформацію, яку ви споживаєте, а також контролювати обсяги прочитаного.
Основним лікуванням є психотерапія. Людина має змінити власне мислення, поведінку та реакції на різні ситуації. Лікар може приписати використання антидепресантів. Інших ліків для лікування цього розладу не існує.
