Ганьба західного страху перед Росією підірває позиції України та всього світу.
У західних медіа все частіше з'являються статті, в яких Україну закликають представити зрозумілий план для завершення конфлікту або ж для припинення бойових дій. Проте, набагато ефективніше було б об'єднати зусилля для завдання Росії відчутного удару, який би зупинив її загрози для світу. Чому ж цього не відбувається?
Якщо те, про що пише Bloomberg, правда - то це ганьба. Всесвітньо відоме видання повідомляє, що тиск на президента України Володимира Зеленського з боку його союзників зріс. Західні країни вимагають від Києва подати "конкретний план".
"Незважаючи на численні заклики Зеленського до західних партнерів про надання додаткової зброї та систем ППО, тиск з боку союзників посилився. Вони вимагають чіткого плану дій, який би враховував можливі сценарії завершення війни, що триває вже два з половиною роки", - зазначається у повідомленні медіа.
Таким чином, існує думка, що тиск спрямований не на агресора Росію, а на жертву агресії — Україну. У цьому і полягає жахливий цинізм ситуації. Багато союзних країн України роблять вигляд, що не помічають, як санкції проти Росії не досягають поставлених цілей. Це відбувається, зокрема, через те, що сама Європа продовжує вести торгівлю з державою, яка прагне знищити всю архітектуру світової безпеки.
Торгівля відбувається в тіні, поза офіційними рамками і нелегально, але для Володимира Путіна це не має значення — важливо лише, яким чином він отримує бажані десятки та сотні мільярдів доларів щороку, які фінансують його військові амбіції. Звичайно, в умовах легітимної торгівлі та без санкцій Росія могла б заробляти ще більше. Але суть у тому, що їй не слід було б отримувати жодного доходу. Проте вона продовжує заробляти!
Це аспект, з яким США та ЄС не змогли впоратися. Не Україна є проблемою, а саме ті держави, які роками формували свої стратегії національної безпеки в контексті неминучого воєнно-політичного протистояння з Росією. Які ж дії демонструють ці окремі країни та міжнародні організації, такі як НАТО? Вони все ще охоплені побоюванням великої війни з Росією, яке продовжує існувати.
Україна такої війни не боїться, про що свідчить і Курська операція, і регулярні удари вглиб країни-окупантки безпілотниками. Але Захід досі розмірковує, чи дозволяти Україні бити по всьому найважливішому і найнебезпечнішому тією зброєю, яку союзники надали нашій країні. Принагідно, як бачимо, вони посилюють тиск на президента України.
Це справжня поразка колективного Заходу. Якщо адаптувати відоме висловлювання, невдача полягає не в фізичних проявах, а в менталітеті тих, хто міг би скористатися історичним шансом зупинити Росію, знищивши загрози, які вона несе для Європи та всього світу, де керівництво та народ живуть прагненням до нових конфліктів, руйнувань і втрат. Я впевнений, що наступні покоління, вивчаючи історію, будуть шоковані масштабами цієї боягузтві та нерозумності. Хіба що на той час знайдуться люди, які зможуть створити та прочитати ці підручники.
