Работодатель должен предоставить все открытые вакансии сотруднику, который подал запрос на сокращение двухмесячного периода уведомления о предстоящем увольнении - БП ВС.

Представление работником заявления о сокращении двухмесячного срока предупреждения о следующем увольнении может быть основанием для сокращения этого срока, однако не освобождает работодателя от обязанности соблюдения им гарантий при увольнении работника по п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗоТ Украины (изменения в организации производства и труда), в частности - со дня предупреждения об увольнении ко дню расторжения трудового договора предложить такому работнику все вакантные должности, соответствующие его квалификации.

Такой вывод был сделан Большой Палатой Верховного Суда в рамках дела о восстановлении на рабочем месте и взыскании средней заработной платы за период вынужденного отсутствия.

Позивач у цій справі займав посаду старшого юрисконсульта в районному підрозділі обласного центру зайнятості, який був ліквідований унаслідок оптимізації системи Державної служби зайнятості.

У межах встановленого законом двомісячного терміну роботодавець поінформував позивача про зміни в організації праці та можливість його звільнення. Проте він запропонував лише одну вакантну позицію в іншому регіоні, від якої позивач відмовився через необхідність переїзду.

Позивач подав клопотання про скорочення терміну попередження щодо майбутнього звільнення. Роботодавець, не запропонувавши жодних альтернативних вакансій, задовольнив це клопотання і звільнив позивача в зазначений у заяві термін. Після звільнення позивач дізнався, що в новоствореній філії обласного центру зайнятості, що знаходиться поблизу його місця проживання, є вакансії на посаду юрисконсульта, про які роботодавець йому не повідомив.

Суд першої інстанції відмовив позивачу в позові. Апеляційний суд залишив це рішення без змін.

У задоволенні касаційної скарги позивача та направленні справи на повторний розгляд до суду першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що перший суд помилково вважав, що у роботодавця-відповідача не було зобов'язання працевлаштувати позивача через його заяву про скорочення строку при звільненні. Суд також не перевірив, чи дотримався відповідач зобов'язання щодо працевлаштування працівника відповідно до частини 2 статті 40 та частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України.

Як повідомила Вища рада правосуддя, за запитом працівника роботодавець має право зменшити термін попередження про звільнення (що складає два місяці). У такому випадку працівник може бути звільнений відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Проте, варто зазначити, що скорочення цього терміну не скасовує гарантії, які виникають у зв'язку зі змінами в організації праці при звільненні, і не звільняє роботодавця від обов'язку щодо працевлаштування звільненого працівника.

Таким чином, роботодавець має обов'язок запропонувати працівнику, що підлягає вивільненню, всі актуальні вакансії, які відповідають його кваліфікації. Це стосується вакансій, що виникли з моменту повідомлення працівника про намір звільнити його до дати фактичного розірвання трудового договору. При цьому слід враховувати положення статті 42 КЗпП України, що надає переважне право залишитися на роботі у випадках звільнення працівників через зміни в організації виробництва та праці.

Відмова працівника від зайняття запропонованих вакансій (у разі наявності пропозицій) чи відсутність відповідних вакансій свідчить про об'єктивну неможливість продовження трудових правовідносин та є передумовою для звільнення такого працівника за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у визначений ним строк.

Рішення Верховного Суду України від 28 серпня 2024 року у справі № 641/1334/23 (провадження № 14-54цс24) - доступне за цим посиланням.