У Броварах Центр для реабілітації дітей з особливими потребами поповнився новітніми пристроями.

Наш наступний сюжет про тих, хто потребував підтримки й до війни, а зараз і поготів. Центр комплексної реабілітації дітей з інвалідністю діє у Броварах на Київщині. Це заклад, що став по суті другим домом для сотень родин, де є малюки з ДЦП, аутизмом чи онкологією.

Добродійники доставили до цього місця спеціалізоване обладнання, яке надасть можливість медикам і вчителям проводити уроки для тих, хто не здатен самостійно утримувати спину та голову. Також до центру завітали наші журналісти.

Дев'ятирічний Іванко, під наглядом спеціалістів Центру реабілітації, робить свої перші впевнені кроки. Мати хлопчика зазначає, що це важливий етап на шляху до його незалежності.

Юлія Рогач, мама клієнта Центру комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю:

У Броварах з'явився на світ наш Ванічка. Коли він народився, лікарі діагностували "клишоногість". Згодом був поставлений ще один діагноз — "артрогрипоз". Вже з дев'ятого дня після народження Ванічку почали гіпсувати, і незабаром розпочалися операції. Майже кожні півроку він знову опинявся в гіпсах, що призводило до подальшої атрофії м'язів.

Парафінотерапія, масажі - цілий комплекс спеціальних занять. Іванко з двох років відвідує Центр реабілітації дітей з інвалідністю у Броварах.

Юлія Рогач, мама клієнта Центру комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю:

Вані дуже цікаво, тому він задоволений. Я коли говорив, що ми йдемо в центр, він просто в захваті: "О мамо, нарешті йдемо в центр".

Ваня Оленецький, відвідувач Центру комплексної реабілітації дітей з інвалідністю:

Тут мені подобається багато людей. Я можу спілкуватися з масажистом, обговорюючи ідеї для фільмів. Мене вабить сенсорна кімната. Також я відвідую психолога, і ми іноді граємо разом. Логопед допомагав мені навчитися вимовляти букву "г".

Всього близько 300 дітей з інвалідністю проходять реабілітацію в Центрі комплексної реабілітації у Броварах. Це можливість для них навчитися адаптуватися до повсякденного життя та виконувати якомога більше завдань самостійно.

Наталія Сердюк, керівниця Центру всебічної реабілітації дітей з інвалідністю:

Діти у нас від нуля і до 23 років особи з інвалідністю. Ми надаємо і реабілітаційні заходи, так, у нас є і групи, де дітки знаходяться. У нас працюють логопеди, психологи, дефектологи, корекційні педагоги. У нас дуже великий спектр послуг, які ми надаємо нашим діткам.

У центрі працюють психологи, логопеди та реабілітологи, які надають підтримку дітям. Деякі з фахівців спочатку звернулися за допомогою для власних дітей, а згодом вирішили стати наставниками для інших.

Ірина Прядко, педагог у Центрі комплексної реабілітації дітей з особливими потребами.

Я вже багато років працюю в реабілітаційному центрі. Обставини складаються так, що моя дитина має тяжку форму ДЦП і проводить тут 4 години в групі. Поки вона займається, я працюю індивідуально з іншими дітьми, використовуючи різні програми, які залежать від рівня їхніх потреб.

Отже, немає конкретної програми, яка б охоплювала всі аспекти. Наприклад, питання постановки звуків тут не є пріоритетом. Головне — навчити дитину використовувати звернене мовлення, щоб вона могла розуміти прості команди на кшталт: «на», «дай», «візьми», «поклади». Звичайно, акцент робиться на емоціях, особливо коли йдеться про дітей з ДЦП.

Навчальні класи та тренажерні зали, групові та індивідуальні заняття. Для дітей тут створені всі умови, щоб допомогти їм адаптуватися у світі. Але благодійники продовжують допомагати центру реабілітації. Напередодні привезли спеціальне обладнання - воно допоможе проводити заняття з тими, хто не здатен самостійно тримати спину й голову.

Аліна Чубук, керівниця благодійної організації:

Тут діти-аутисти, діти з вадами здоров'я, їх дуже важко насправді заспокоїти. І я вважаю, що ці матусі, які виховують цих діточок, їм потрібно ставити пам'яток при житті. Це дуже важка, клопітка робота виховання цих діточок. Тому ми підтримуємо такі, як тільки можемо, реабілітаційні центри.

У нашому закладі було вжито заходів для реагування на виклики війни – ми маємо укриття. Це означає, що батьки з дітьми, а також співробітники центру зможуть знайти безпечне місце під час повітряних тривог.